Книга – це віконце, через яке діти бачать і пізнають світ і самих себе.

В.О. Сухомлинський

Щороку – 2 квітня, в день народження великого казкаря Г. К. Андерсена, весь світ відмічає Міжнародний День дитячої книги (ICBD).

Це свято з’явилося за ініціативи видатної діячки світової літератури для дітей Елли Лепман - організатора Міжнародної ради з дитячої книги (IBBY). Сьогодні це найавторитетніша організація в світі, яка об’єднує письменників, художників, літературознавців та бібліотекарів більше 60 країн світу. У 1967 році Е. Лепман домоглася, щоб рішенням ЮНЕСКО 2 квітня – день народження Г. К. Андерсена - став Міжнародним Днем дитячої книги. Тим самим підкреслила величезне значення письменника та роль дитячої книги у духовному й інтелектуальному розвитку нових поколінь земної кулі.

Кожний рік одна з національних секцій Міжнародної ради з дитячої книги виступає спонсором цього значного свята. Одним з важливих завдань національної секції є вибір гідного автора для створення Послання до дітей земної кулі і талановитого художника, плакат якого стане символом свята на рік. Так, у 2001 році організатором Міжнародного Дня дитячої книги року була визначена національна секція IBBY Угорщини, яка надала можливість створити плакат відомому ілюстратору дитячих книжок, художнику-графіку Кристині Рені. Автором Послання „В книгах є все” стала лауреат багатьох національних і міжнародних нагород, письменник Єва Яниковська. Спонсором Міжнародного Дня дитячої книги 2004 року стала національна секція Греції. Послання до дітей „Світ книг” написала Ангеліка Варелла - номінант Міжнародної премії ім. Г. К. Андерсена (1990 р.). Вона мала також медаль Януша Корчака (1985 р.), є однією з найвідоміших сучасних дитячих письменниць Греції. Автором плаката став художник Ніколас Андрикопулос - номінант Міжнародної премії ім. Г. К.Андерсена, ілюстратор більш ніж 50 книжок.

2005 рік за рішенням ЮНЕСКО оголошено роком Г. К. Андерсена у зв’язку з відзначення ролі видатного письменника та 200-річчя від дня його народження.

В історії літератури мало знайдеться письменників, які б заслуговували на звання: „Великий казкар”, „Добрий чарівник”, „Король казок”. Сам Андерсен у кінці життя, оцінюючи свій талант, визнав, що радість прийшла до нього в образі „музи, яка обдарувала його усім багатством казок – найчистішим у світі золотом, що виблискує вогником у дитячих оченятах, дзвенить сміхом на вустах дітей і батьків”.

2 квітня один раз на 2 роки на черговому конгресі Міжнародної ради з дитячої книги письменникам та художникам вручається головна нагорода – Міжнародна премія імені Г. К. Андерсена. Вона була заснована у 1956 році за ініціативи Елли Лепман для дитячих письменників, а з 1966 року – для художників ілюстраторів дитячих книжок. За статусом цією премією нагороджуються тільки живі номінанти. Міжнародна премія ім. Г. К. Андерсена – це золота медаль з профілем великого казкаря, яку часто називають „Малою Нобелевською премією” і вручається під патронатом Її Високості Королеви Данії Маргарет ІІ.

Першим лауреатом Міжнародної премії імені Г. К. Андерсена стала англійська письменниця Елеонор Фарджон у 1956 році, а 1958 премію одержала Астрид Ліндгрен з Швеції. Лауреатами Міжнародної премії ім. Г. К. Андерсена стали відомі дитячі письменники Джанні Родарі, Туве Янссон, Кристине Нестлінгер, Джеймс Крюсс, Богумила Ржига, Катарина Патерсон та інші. В 1976 році Міжнародну премію імені Г. К. Андерсена одержала російська художниця Тетяна Маврина. Лауреатами премії 2004 року стали ірландський письменник Мартін Вадделл та нідерландський художник Макс Веятхюс. 

Послання Міжнародного Дня дитячої книги 2001 року
Єви Яниковської „В книгах є все”

Що може бути в книгах? Я ламала голову над цим питанням, коли мені було три чи чотири роки. Тоді я часто сиділа на маленькому стільчику в книжковому магазині моїх дідуся і бабусі. Бабуся була за касою, а мама – за прилавком, чекала покупців. За її спиною розміщувалися полиці – до стелі і велика драбина, з її допомогою можна було дістати книги з самого верху.

Тільки не подумайте, що мені було сумно! Коли в магазин заходив покупець, я намагалась вгадати: чи попросить він книгу з нижніх полиць, чи його зацікавлять верхні полиці. Моя прудка і розумна мама знала місце кожної книги в магазині, і, якщо треба було, вона діставала з верхньої полиці книгу з синьою, червоною чи фіолетовою обкладинкою. Я пишалася своєю мамою, і мені все більше хотілося знати, що може бути в книгах. На нижніх полицях теж стояли сині, червоні і фіолетові книги, заповнені чорними літерами, але ні в одній з них не було таких красивих кольорових малюнків, які були в моїх.

Дома читали всі: мама, тато, бабуся і дідусь. Коли я дивилась на їх обличчя, схилені над книгою, я помічала, як іноді вони посміхаються, іноді сумують, іноді перегортають сторінку в напруженні і збудженні. Мені хотілось знати. Що відбувається з ними, поки вони читають. Коли я зверталася до них, то виявлялось, що вони були ніби десь і іншому світі. Чому вони не брали мене туди з собою? Що було в цих книгах? Що ж це була за таємниця, якою зі мною вони не ділилися?

Потім я навчилась читати. Я узнала таємницю цих книг. Я узнала, що в них є все. Не тільки феї, гобліни, принцеси і злі відьми. А і ми з тобою, наші радості, наші надії, сум, добро і зло, правда і неправда, природа і космос – це все в книгах!

Відкрийте ваші книги! Нехай вони поділяться з вами своїми секретами!