1. Не дерево, а з листям,

    Не людина, а говорить.

2. Бачить – не бачить,

    Чути – не чує.      

    Мовчки говорить,

    Дуже мудрує.

3. Ні думає, ні гадає, а других навчає.

4. Не сорочка, а зшита,

    Не кущ, а з листочками,

    Не чоловік, а говорить.

5. Дерево – не дерево, а листки має;

    Той буде мудрим, хто їх добре знає.

6. Дивишся – чистенька,

    Погладиш – гладенька,

    А читати станеш – спотикаєшся.

7. Снігові поля, чорні грачі,

    Хочеш розумним бути – бери та вчи.

8. Кожний, скільки хоче, бере, а все лишається.

9. Не людина, а є вчителем людини.

10. Уст не маю, а про живих і мертвих красно розповідаю.

11. Без язика, а говорить;

      Без голови, а все розуміє;

      Без ніг, а скрізь буває.

12. Живе без тіла, говорить без язика.

13. Язика не має, а науки навчає.

14. Хто мовчки учить?

15. Сама я нічого не знаю, та всіх розуму навчаю.

16. Лежить, мовчить, а сто нерозумних навчить.

17. Біле поле, чорне насіння, хто його сіє, той розуміє.

18. По білому полю чорним маком сіяно.

19. Дуже я потрібна всім –

      І дорослим, і малим.

      Всіх я розуму учу,

      А сама завжди мовчу.

20. Поле письменник-агроном

      Засіяв буквами-зерном.

      Отож, читачу, поспішай

      Зібрати мудрий урожай!

21. Завжди можу стати у пригоді,

      Моїх вам порад не злічити.

      І кажуть про мене в народі:

      "Мовчить, а сто дурнів навчить”.

22. Паперовий кораблик щодня

      Перевозить у трюмах знання,

      Після плавання цей корабель

      Повертається в рідний портфель.