Крути – це наша слава і честь. Плач же, бідна Україно, за вірними синами, плач і готуй нових таких же щирих оборонців, таких же незламних міцних борців, бо ще довго і тяжко прийдеться боротися тобі за своє життя. Будьте певні, дорогі і незабутні герої, що ваша смерть не згинула марно! Чуєте? Вона живе і житиме довіку… Бій під Крутами — бій, що відбувся 16 (29) січня 1918 року на залізничній станції Крути під селищем Крути та поблизу села Пам'ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва. Цей бій тривав 5 годин між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та загоном з київських студентів і бійців вільного козацтва, що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків. У перебігу військових дій бій вирішального значення не мав, та у свідомості багатьох особливого значення набув завдяки героїзму української молоді. Особливо вразило сучасників поховання юнаків, які потрапили після бою в полон до більшовиків і у кількості 27 людей були ними страчені. На похороні у Києві біля Аскольдової могили голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинкові вірш «Пам'яті тридцяти». 2006 року на місці бою встановлено пам'ятник. З нагоди 80-ї річниці бою Монетний двір випустив в обіг пам'ятну гривню.

      Молоде обличчя гарне, миле, веселе, безтурботне і щасливе. Як кажуть, тільки жити і кохати, та зброю довелося в руки брати. Було їм лиш по вісімнадцять, коли на бій вони пішли. За кращу долю України вони в бою тім полягли. Покрила сніг їх кров юнацька червона, наче маків цвіт. Не встануть більше наші хлопці, вже не подивляться на світ. В серцях людських не вмерли Крути, Вони проклали у майбутнє шлях, щоб гордо майорів навіки Жовто-блакитний України стяг. Було їх триста, тільки триста героїв — українських соколят. Ми низько кланяємось тим могилам, де вічним сном герої наші сплять.